Новости Винницы : Мы в Фейсбуке Новости Винницы : Мы в твиттере RSS Лента новостей: Винница и Винницкая область

Пирогов Ратушна Заболотний Малювали портрети відомих вінничан в нейромережі

2024-07-10T15:35:00+03:00

До 22 липня в музеї Коцюбинського триває фотовиставка, в якій презентують різні віхи життя і творчості відомого письменника. Головна особливість експозиції: ілюстрації для неї створили за допомогою нейромережі. «Вивчаючи його біографію, я довго працював над тим, щоб передати не лише зовнішність Коцюбинського, а і його характер. Ці фото дозволяють зануритися в історію, побачити та відчути моменти, які формували його як митця і людину.», – підкреслив Мартин Якуб, який створював ілюстрації для виставки. Ми, своєю чергою, вирішили представити, а якими бачить штучний інтелект інших відомих людей з Вінниці або тих, хто залишив свій «відбиток» в історії, розвитку регіону? Микола Пирогов Майбутній лікар народився 13 листопада 1810 року в москві в родині військового чиновника і був тринадцятою дитиною у сім'ї. У 14 років він вступив до московського вишу, навчання давалося йому легко, освіту здобув у неповні 18 років. Після цього він продовжив вчитися в Естонії, де у 26 років став професором Тартуського університету. Микола Пирогов добровільно взяв участь у чотирьох війнах, де лікував поранених солдатів. Він винайшов гіпсову пов'язку, сприяв використанню антисептиків у хірургії та став першим хірургом у світі, який застосував ефірний наркоз під час операції. У 1861 році Пирогов переїхав на Вінниччину, де збудував будинок, лікарню та аптеку в селі Вишня. Там він приймав пацієнтів, займався науковою діяльністю та лікарською практикою. Микола Іванович Пирогов помер на своєму робочому місці у 1881 році. У Вінниці, де вчений прожив і працював 20 років, розташовані три пам'ятки культурної спадщини національного значення: склеп-могила, де похований хірург, його садиба та пам'ятник на вулиці, названій на його честь. Софія Тобілевич Українська акторка, фольклористка, письменниця та перекладачка, дружина корифея українського театру Івана Тобілевича (Івана Карпенка-Карого) народилася в селі Новоселиця, що на території нинішнього Жмеринського району Вінниччини, 3 жовтня 1860 року. Грамоту здобувала самотужки, початкові уроки та книги давав дядько. Природна обдарованість та наполегливість дозволили Софії швидко опанувати шкільну програму, вивчити російську, німецьку та французьку мови, ознайомитися із класикою зарубіжної літератури, світовою історією. Творчу кар'єру розпочала співачкою у хорі Миколи Лисенка й Михайла Старицького. Виступала в колективах Кропивницького та Саксаганського. Згодом стала драматичною актрисою. У 1908 — 1916 вона працювала в театрі Миколи Садовського у Києві, у пореволюційний час — в Новому драматичному театрі ім. І. Франка. Її найголовніші ролі: Терпилиха («Наталка Полтавка»), Тетяна («Суєта»), Лимериха («Лимерівна»).  Найбільший її внесок в українську культуру – популяризація корифеїв українського театру у працях «Життя І. Тобілевича» (1945), «Корифеї українського театру. Портрети. Спогади» (1947) та «Мої стежки і зустрічі» (1957). Померла Софія Тобілевич 7 жовтня 1953-го у Києві. Данило Заболотний Народився в 1867 році на Вінниччині у селі Чоботарка (зараз Заболотне). Батька втратив у ранньому віці, а мати через туберкульоз кісток багато років була прикута до ліжка.  Материн брат Макар Сауляк забрав хлопця до себе у Ростов-на-Дону, де Данило з початкових класів захопився природознавством і географією. До п'ятого класу майбутній вчений вже перейшов у Ришельєвську гімназію в Одесі. Через активну проукраїнську позицію був виключений з Одеського університету. Однак Данило здав іспити екстерном, та вступив на третій курс медичного факультету в університет Шевченка (на той час університет Святого Володимира). Данило Кирилович Заболотний, відомий світові епідеміолог, досліджував чуму, холеру, тиф, дифтерію, сифіліс. Під час експедицій в Індію, Персію, Монголію та Китай де лютувала легенева чума, важливим питанням, що хвилювало вченого, було природне джерело чуми. Там і підтвердилось припущення, що джерелом чуми в природі були степові гризуни. Пізніше Данило Кирилович таки заразився чумою, але сироватка його врятувала. Заболотний на основі своєї хвороби зробив спостереження, як лікар, вчений і хворий. Видатний мікробіолог і епідеміолог, академік Данило Кирилович Заболотний помер у 1929 році на 62-му році життя від ускладнення після грипу. Похований у селі Заболотне на Вінниччині, де і народився. Софія Русова Відома громадська, культурно-освітня діячка і педагогиня народилася на Чернігівщині, 18 лютого 1856 року. Є однією з організаторок руху фемінізму в Україні. Основна ідея Софії Русової – створення національної системи освіти, функціонування школи й виховання згідно з особливостями й потребами своєї нації. Навчання має вестися рідною мовою, а учні мусять вчити не лише академічні науки, а й пізнавати країну, у якій проживають. Вона була активним членом Центральної Ради та Секретаріату освіти, де очолювала дошкільний і позашкільний відділи. У мемуарах залишила спогади про перебування у Вінниці в 1909 – 1915 роках, та у 1919-1920 роках з Урядом УНР. «Саме місто Вінниця уже мальовниче, положене понад Бугом і пишалося в густих садках. Старі мури коло сучасного собору надавали містові якийсь імпозантно старовинний колорит. Літом у Вінниці бувало повно молоді, що з'їздилась сюди і з Києва, і з Одеси, на вулицях, на човнах, на бузі маячіли студентські «тужурки». Зімою місто впадало в сон, і лише земські збори вносили деяке оживлення», — писала вона в мемуарах. Садиба Русових розташовувалась на вулиці Сабарівській (нині вул. Синьоводська (колишня Маяковського) на Старому місті. Померла педагогиня у віці 83 років, 5 лютого 1940 року. Микола Леонтович Народився у 1877 році в селі Монастирок (Немирівська громада). П'ять поколінь його роду були священиками. Мати Миколи гарно співала, а батько добре грав на балалайці, гітарі, скрипці. Леонтович повинен був теж стати священиком, але став вчителем і композитором. Український «Щедрик» — найвідоміша у світі різдвяна мелодія, в обробці Миколи Леонтовича з'явилась у 1916 році, за кілька років вона звучала у кращих концертних залах Чехії, Словаччини, Австрії, Швейцарії, Франції, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Німеччини, Польщі, Іспанії. У 1921 році «Щедрик» співали у Карнеґі Холі в Нью-Йорку. Але у період, коли твори Леонтовича тріумфували у світі, 1919 - 1921 роки, був найубогішим у житті композитора. Його сім'ї не вистачало на харчування. 22 січня 1921 року родина Леонтовичів зібралась у селі Марківка. Були отець Димитрій, Микола, його сестра Вікторія і донька Галина. До хати постукав і попросився заночувати подорожній. Гість показав посвідчення чекіста і представився Афанасієм Гріщенком. Його нагодували і поклали спати.  О 7:30 ранку наступного дня пролунав постріл. Батько зайшов до синової кімнати, де Микола стікав кров'ю від прицільного пострілу у груди. «Тату, я помираю» - єдине що зміг вимовити він. Це було зумисне вбивство талановитого українського композитора. Могила композитора знаходиться в селі Марківка та є пам'яткою історії національного значення. Ляля Ратушна Лариса Степанівна Ратушна, відома також як Ляля Ратушна (народилася 9 січня 1921 року в Тиврові — померла 19 березня 1944 року у Вінниці) — українська радянська підпільниця, у роки Другої Світової війни учасниця Вінницького підпілля, посмертно Герой Радянського Союзу, почесний громадянин Вінниці. У січні 1942 року дісталася до Вінниці, зв'язалася з місцевою підпільною партійною організацією, очолюваною Бевзом, і стала її активною учасницею. Юна підпільниця була також розвідником. Частенько, за наказами, вона переносила до партизанських загонів зброю, шрифти, документи та листівки. Партизани звали її «зіронькою». Вона намагалась зробити все, аби виправдати це ім'я. Знання німецької мови дало можливість Ларисі ходити в табір радянських військовополонених. З її допомогою вдалося звільнити кілька людей. 17 липня 1942 року під час одного з важких моментів у житті вінницького підпілля (низка арештів і розстрілів) Ляля потрапляє в полон. Прямо із заводу з виготовлення свічок (там вона працювала на той час) дівчину було кинуто до в'язниці для суворих допитів, які Ляля мужньо витримала. Згодом Лариса була відправлена вдруге до концентраційного табору у Гнівані. Звільнитись вдалося лише у квітні 1943 року за допомогою підкупу вінницького німецького чиновника. І знову конспіративна квартира. Вона живе під псевдонімом Лукія Степко. Підпільний комітет доручив їй роздобути типографський шрифт. Ляля впоралась із завданням. Це дало змогу обладнати підпільну друкарню «Україна». Добре законспірована друкарня діяла до повного звільнення Вінниці. За цей час було надруковано і поширено близько 70 тисяч листівок. З травня 1943 року Ляля Ратушна — розвідниця і зв'язкова вінницького підпілля. 19 березня 1944 року Л. Ратушна була вбита зрадником із лав радянського підпілля. Поховали її на вінницькому кладовищі.   Читайте також: Яким наше місто бачить штучний інтелект? Малюємо Вінницю в нейромережі Патріотичні і ліричні Художник Володимир Козюк створює картини в тандемі зі штучним інтелектом Штучний інтелект «оживив» видатних діячів. Фото представили на виставці

Источник → https://vn.20minut.ua/Podii/pirogov-ratushna-zabolotniy-malyuvali-portreti-vidomih-vinnichan-v-ney-11933704.html

Предварительный просмотр материала    (открыть сайт)