«Держава допомогла з житлом а клініка — з реабілітацією»: як ветеран Ярослав Павлик знайшов підтримку і себе після поранення

Після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну багато українців стали до зброї, щоби захистити свою землю. Серед них був і Ярослав Павлик з Вінниці. Усвідомлюючи масштаби загрози, він добровільно вступив до 171-го батальйону територіальної оборони та понад два роки провів на службі. Його бойовий шлях починався на Придністровському напрямку, а згодом продовжився на Донеччині — зокрема, під Вугледаром. Журналістка видання «20 хвилин» поспілкувалася з Ярославом Павликом, щоб дізнатися більше про його бойове поранення, шлях до одужання, реабілітацію та допомогу, яку він отримав. 12 листопада 2022 року, під час однієї з найскладніших операцій у селі Павлівка, Ярослав зазнав тяжкого поранення — снайперська куля влучила в нього саме тоді, коли він разом із побратимами виходив із позицій. — Це була не наступальна, а оборонна операція. Наші сили були значно слабшими, ніж у ворога. Важкі бої вели і 72-га, і 68-ма бригади. Були сильні мінометні обстріли, «Градами» нас накрили, потім фосфором. Ми довго полем виповзали з під обстрілів. Павлівку ми втратили, загинуло багато наших, — згадує ветеран. Тоді, під обстрілами, Ярослав самостійно наклав собі турнікет. Попри біль і втрату крові, він понад шість годин добирався із зони боїв, аби вижити. Вже в польовому госпіталі залишався при свідомості і навіть сам піднявся на хірургічний стіл. Ярослав Павлик з побратимами та просто друзями дитинства, які наразі вважаються безвісти зниклими «Я вже тоді розумів, що руку не врятують» Перші пів року Ярослав Павлик лікувався і відновлювався в Україні. Значну частину цього часу провів у Вінниці, у клініці «Аксіс». Саме там його готували до протезування. Це була дуже професійна і необхідна підготовка — фізично потрібно бути готовим до електропротезу. — Чи держава якось допомагала у лікуванні та реабілітації? — Насправді, держава мене тільки відлікувала перед реабілітацією, а от повну підготовку до протезування дала приватна клініка «Аксіс» у Вінниці. Вважаю це не державною допомогою, адже клініка приватна, але вони зробили для мене дуже важливу фізичну підготовку — а це дуже потрібно, бо перед тим, як отримати електропротез, треба бути фізично готовим. За це я їм дуже вдячний,. Реабілітація була безкоштовною і тривала близько трьох місяців. Однак хочу зауважити, що після повернення з зони бойових дій держава мені виділила кошти на придбання житла. Вважаю, що у ветеранському житті держава в цьому напрямку справді зробила багато. — А як зараз із клінікою «Аксіс»? Чи вони ще працюють із військовими? — У 2023 році «Аксіс» дуже активно підтримував ветеранів, допомагали з протезами та реабілітацією. Зараз не можу точно сказати, чи ще все так само. Чув, що зараз військовим дають 10% знижки, але це не зовсім достовірна інформація. Можливо, деяким ветеранам і зараз допомагають безкоштовно. Журналістка звернулася до клініки «Аксіс», щоб дізнатись, чи й надалі вони підтримують українських військових. У центрі повідомили, що наразі надають 10 безкоштовних сеансів фізичної реабілітації для військовослужбовців із важкими пораненнями, отриманими на фронті. Крім того, діючі військові можуть скористатися знижками на лікувальний масаж та інші послуги клініки. Більш детальну інформацію можна дізнатись на сайті. Пройшов протезування в США та знову став до строю В Україні Ярославу запропонували почати з простого механічного «вішакового» протеза, який потрібно було носити мінімум рік. Однак він не був готовий до такого варіанту, оскільки цей протез дозволяє зробити буквально три рухи і не є реальною допомогою для людини з ампутацією. — У Вінниці, Львові та інших центрах лікарі казали одне: «Буде так, як ми скажемо, а не як ти хочеш». Пропонували поставити механічний протез за держкошти. Тоді мені треба було стати на облік. Я цього досі не зробив. Держава справді оплачує ці механічні протези, які коштують чималих грошей. І тільки через рік, якщо все добре, можуть встановити електричний. Я відмовився від механічного протезу. — Як ви тоді знайшли альтернативу? — Знайома терапевтка надіслала мені посилання на волонтерську організацію Revived Soldiers Ukraine, яка допомагає пораненим ветеранам, зокрема з реабілітацією в США. Я заповнив анкету і вже за півтора місяця отримав відповідь, що мене готові прийняти на лікування. Частину коштів на протезування сплатила приймаюча клініка, а перебування в США (переліт, проживання, харчування протягом трьох місяців) повністю профінансувала ця благодійна організація. Revived Soldiers Ukraine — це благодійна організація, заснована українською діаспорою у США. Вона займається допомогою пораненим українським військовим: організовує лікування, реабілітацію, протезування за кордоном (переважно в США), а також підтримує повернення ветеранів до активного життя. — Наскільки важким був процес звикання до нового життя? — Звикав швидко, бо дуже хотів повернутися до своїх хлопців на фронт. Американські спеціалісти самі дивувалися, що з таким рівнем ампутації реабілітація зазвичай триває дев'ять місяців, а я впорався за три. Пройшов навчання, адаптувався до електричного протеза і одразу повернувся в Україну. — Чи не було складно потрапити назад у бойовий підрозділ? — Було. У військово-лікарській комісії мене «списували». Але я наполягав, і мені присвоїли статус обмежено придатного. Тож я повернувся до своєї 120-ї бригади, до свого підрозділу. Ще рік відслужив, а вже в червні 2024-го звільнився. Життя після звільнення зі служби: власна справа і допомога фронту Після звільнення зі служби Ярослав Павлик повернувся до автосервісу, який заснував ще у 2016 році. Для нього це стало не просто роботою, а способом психологічного відновлення після війни. Хоч фізично він не виконує технічні завдання, Ярослав контролює всі процеси як менеджер, організатор і керівник. — Маю багато побратимів з пораненнями. Хтось сидить вдома, хтось не може знайти себе, а когось просто не беруть на роботу через статус УБД чи інвалідність. А я знав, що маю робити. Це врятувало мене, — ділиться Ярослав. На його станції технічного обслуговування постійно ремонтують військові автівки. Для фронту запчастини продають по собівартості без жодної націнки. Військові знають, що тут можна придбати якісні комплектуючі за вигідною ціною. — Кількість замовлень на фронт становить приблизно 10–20 посилок щодня. Я щоденно можу заощаджувати нашим військовим від трьох до п'яти тисяч гривень і навіть більше, адже продаю запчастини без націнки, на відміну від інших магазинів у нашому місті. Мої запчастини отримують усі підрозділи вздовж лінії фронту — близько сотні батальйонів. Коли хлопці надсилають мені прайс-листи або накладні, які їм виставляють інші магазини, я бачу суттєву різницю в ціні. Наприклад, накладна на 20 тисяч гривень у іншому автомагазині у мене обходиться приблизно в 16 тисяч, оскільки я не додаю націнки. За роботу ми беремо плату. Це пов'язано з тим, що за оренду приміщень нам теж потрібно сплачувати. Хлопці, які працюють і на станції, живуть у зйомних квартирах і мають свої витрати. Звісно, ціна за роботу невисока, але всі мають розуміти, що люди в тилу також мають заробляти. Ярослав Павлик переконаний, що зайнятість справою, яка приносить задоволення, допомагає відчувати себе потрібним і підтримує моральний дух. Він радить усім ветеранам і військовим, які повертаються з фронту, знайти свій шлях і не опускати руки, незалежно від труднощів.   Читайте також: «Ви врятували п'ятьох хлопців»: воїн розповів, як приземлили бойовий дрон москалів Власний дім замість «однушки»: як за рік змінилась котеджна забудова під Вінницею

Источник → https://vn.20minut.ua/lyudi/derzhava-dopomogla-z-zhitlom-a-klinika--z-reabilitatsieyu-yak-veteran--11964565.html