З крісла колісного за кермо: як Дар'я Мудрик опановує курс у першій вінницькій безбар'єрній автошколі

Учениця Вінницького вищого професійного училища Департаменту поліції охорони Дар'я Мудрик долучилася до флагманської програми Першої леді України Олени Зеленської «Безбар'єрні автошколи». Автошкола ВВПУ ДПО стала першою безбар'єрною в Вінниці та сьомою в Україні, відкривши можливості для навчання водінню без перешкод. Дар'я Мудрик, 23-річна філологиня англійської мови та графічна дизайнерка, нині працює інструкторкою першого контакту та фандрейзеркою у всеукраїнській громадській організації «Група активної реабілітації», яка займається правами людей з інвалідністю, зокрема тих, хто має ураження спинного мозку та пересувається на кріслах колісних. — Ми активно просуваємо тему безбар'єрності, тому поява подібних автошкіл — це надзвичайно важливий крок. Наша організація повністю підтримує ініціативу і сподівається, щоб такі школи поширювались і вдосконалювались, — зазначає учениця автошколи. Дар'я отримала травму у дуже ранньому віці — у три з половиною роки. — Я потрапила в автокатастрофу з батьками. Вони загинули, а я отримала травму спинного мозку. Не пам'ятаю, як це — ходити. Може, воно і на краще… не знаю, — каже Даша. Вихованням займалися бабуся та дідусь, рідні, які з дитинства допомагали дівчині адаптуватися до життя без бар'єрів. — Я рада, що в мене є вони. Вони займалися мною, піклувалися, не боялися труднощів. Тоді ще про безбар'єрність в Україні майже не говорили, але мене відправили у звичайну школу. Це було непросто для всіх — і для адміністрації, і для мене. Але завдяки цьому я навчилася адаптуватися, почуватися впевнено серед інших. Школу закінчила з срібною медаллю. Трохи заучка, — сміючись додає. — Було непросто, бо школа не мала спеціальних умов, але це допомогло мені відчути впевненість у собі й не відрізняти себе від інших, — розповідає дівчина. Нині Дар'я працює у всеукраїнській організації «Група активної реабілітації», яка підтримує людей на кріслах колісних. Вона допомагає людям з ураженням спинного мозку повертатися до активного життя та відстоює права осіб з інвалідністю. Для Дар'ї мобільність — це не лише зручність, а й робота: — Моє життя зараз дуже насичене. Ми реалізуємо міжобласні проєкти, і питання логістики тут критично важливе. Потягом можна дістатися, спецвагон замовити — теж можливо, але це не завжди найзручніше. А коли є власне авто — усе стає набагато простіше: можна планувати поїздки самостійно, — ділиться вона. На запитання, як Дар'я дізналася про безбар'єрну автошколу, вона лише усміхається: — Це цікава історія. Ми з колегою працюємо в госпіталях, і якось до нього звернулися журналісти. Вони сказали, що у нас, у Регіональному сервісному центрі ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях, з'явилася машина для здачі іспиту людям з інвалідністю. Але в області не було жодної автошколи, яка б навчала таких людей. І ми записали ролик — буквально «нам потрібна автошкола!» У мого колеги є автомобіль, і він теж пересувається на кріслі колісному. А в мене навіть посвідчення не було. Їхати в Київ чи інші міста — не варіант. І от через деякий час, коли я була у відрядженні в Рівному, колега пише: «Даша, у Вінниці відкрилася автошкола! Ось номер Ігор Шелепко, відповідальний автошколи ВВПУ ДПО — дзвони!» Дарина сміється, згадуючи, як спершу відкладала це на потім. Вона думала, що приїде втомлена і спершу відпочине. Та потім зрозуміла: чому б не зробити щось для себе? Тож вона зателефонувала, записалася — і зараз проходить теоретичну частину навчання. Даша каже, що навчання в автошколі їй дуже подобається: — Комунікація прекрасна, логістика зручна. Все продумано — пандуси, кабінети, ставлення викладачів. Я не відчуваю жодного дискомфорту. Вона жартує про єдиний свій страх: «Мене переслідує тільки сон, який мені наснився на початку навчання: що я не здала іспит, бо не змогла припаркуватися паралельно! Це поки єдине, чого боюся.» Про навчальний процес розповідає з ентузіазмом: — Наразі мені запамяталась тема — регулювальник. Було дуже цікаво її вивчати. Наш викладач гарно, доступно пояснює, до кожного знаходить підхід. На запитання, яку свободу вона очікує після отримання водійського посвідчення, Даша відповідає не задумуючись: — Я зараз скажу саму смішну річ, але я мрію, що одного літнього ранку прокидаюсь о четвертій, сідаю за кермо, вмикаю улюблену музику і їду на риболовлю. І щоб мене ніхто не чіпав. Це — моя дитяча мрія: слухати музику саме в своєму авто. Та додає серйозніше: — Звичайно, для мене це ще й про роботу. Авто дає свободу, мобільність і можливість робити більше. Зараз доступність і безбар'єрність в Україні стають реальною частиною життя. І я мрію, щоб ця тенденція тільки розвивалася. Програма «Безбар'єрні автошколи» активно розширює свої горизонти, створюючи більше можливостей для людей з інвалідністю та сприяючи формуванню справді інклюзивного суспільства в Україні.    Читайте також: Під «Росією» — історія. Археологи знайшли старовинну монету, кераміку та артефакти Другої світової На майдані Небесної Сотні облаштовують ділянку безбар'єрного маршруту: що саме зміниться На Вінниччині дощитиме, але вже з четверга погода зміниться

Источник → https://vn.20minut.ua/Osvita/z-krisla-kolisnogo-za-kermo-yak-darya-mudrik-opanovue-kurs-u-pershiy-v-11978512.html